Стілець - це предмет повсякденного сидіння зі спинкою і підлокітниками. Його історію можна простежити до аристократичних кафедр Нового царства Стародавнього Єгипту. Найдавніше зображення стільця в Китаї знайдено в мотузковому ліжку, зображеному на фресках у печері 285 у гротах Могао династії Західна Вей. Термін «стілець» з’явився в династії Тан, а основні форми, такі як складаний стілець і стілець великого магістра, з’явилися в династії Сун. Меблі в стилі -мін стали світовим стандартом під час династій Мін і Цін.
Традиційні стільці служили символами статусу, як, наприклад, церемонія королівського трону Людовика XIV і гідна традиція крісла китайського великого магістра. Сучасні крісла мають анатомічний дизайн. У XVIII столітті французький лікар Ніколя Андре де Буа-ле-Гард вперше дослідив зв’язок між скелетом людини та стільцями. Сучасні стільці перетворилися на категорії ергономічних стільців, які використовують розумні чіпи та високо-чутливі датчики для досягнення динамічної підтримки попереку, інтегруючи захоплюючі акустичні системи та функції моніторингу здоров’я. У 2025 році індустрія представила три-зонну адаптивну технологію поперекової підтримки та високо{10}}еластичну сітчасту тканину проти-затухання.
