Походження диванів можна простежити до стародавнього Єгипту приблизно за 2000 років до нашої ери, але справжні м’які дивани з’явилися наприкінці 16-го та на початку 17-го століть. Перші дивани в основному використовували натуральні еластичні матеріали, такі як кінський волос, пташине пір’я та рослинний пух як наповнювач, покритий такими тканинами, як оксамит і вишивка, щоб створити м’яку поверхню для контакту з людьми.
У 1828 році в диванах почали використовувати пружини. У 1904 році Морріс винайшов кишенькові пружини, поклавши початок сучасним пружинним диванам. У 1960-х роках успішний розвиток повітряних-і водо-наповнених подушок означав розвиток технології виробництва диванів.
Крісло Farthingle, популярне в Європі того часу, було одним із найперших диванних крісел. Озираючись на історію розвитку диванів у Китаї, «нефритовий стіл» династії Хань слід вважати найкращим прикладом. Описаний у тексті Східної династії Цзінь *Різні записи про західну столицю* як сидіння, обшите товстими шарами тканини, «нефритовий стіл» можна розглядати як предка китайського дивана. Сьогодні дивани поєднують в собі декоративність і практичність, а також містять популярні елементи дизайну.
